Донедавна, українці не мали змоги обирати собі владу. Найчастіше ми були лише заручниками у наших сусідів-загарбників. Ми перебували у стані, відомому як стокгольмський синдром - коли жертва починає співчувати своєму кривднику, сподіватись на його прихильність та, зрештою, довіряє йому своє життя.

Тепер, все змінилось. Влада, це не сакрально, а іноді хайпово. Кожен може стати президентом. Ба, навіть, “…кожен з нас – Президент”. Кожен! То хіба звичайній людині, навіть якщо вона зайняла президентський пост, до снаги ощасливити всіх? Звичайно, ні.

Все що вона може, це просто добре робити свою, президентську, роботу.
Тільки дурень тепер може обожнювати владу і очікувати від неї одночасно низьких податків і високих пенсій, стабільних цін і високих зарплат, дешевого бензину і комфорту на заправках.

Дехто починає усвідомлювати, що чуда не станеться. Проте, більшість ні - ось статистика: 73% українців схильні до лівих та авторитарних поглядів щодо впливу держави на економіку