Завжди мій ранок починався однаково - я виносив пакет сміття яке назбиралось за вчора. Але кілька років тому дещо змінилось. Тепер я нарешті можу не хвилюватись що забуду винести сміття.

Так, тепер я можу жити як джентльмен - ну той - з анекдоту. Випити свій чай, неквапливо підійти до вікна, промовити до дворецького (на суржику припустимо): “Сьогодні смог Джоне…” – і почути у відповідь: “Радий за вас сер…”. Це тому, що тепер мені потрібно виносити сміття лише раз на тиждень.

Отже, раніше, коли я щоранку виносив у бак для сміття пакет об’ємом 10-12 літрів це складало - не напружуйтесь я вже порахував - чотири кубічних метри сміття на рік. А мій один пакет на тиждень, часто неповний – це майже вдсятеро менше. Якщо ще врахувати що він наповнений лише органічними відходами які легко розкладуться вже за місяць-другий або можуть бути перетворені на якісь добрива, то додаткове місце для зберігання майже не потрібне.

Хм, то мені під силу змінити світ, подумав я, і вирішив витратити трохи часу на деякі підрахунки. Якщо припустити що у столиці один мільйон домогосподарств, разом вони утворюють чотири мільйони кубічних метрів сміття щороку. Я вичитав, що максимальна висота конусоподібного бурта для складування сміття складає 60 метрів, а значить потрібно 100 тис. квадратних метрів землі для будівництва чи розширення полігонів твердих відходів для цієї кількості сміття. Щороку! Що таке 100 тис. квадратних метрів землі?

Замість сміттєзвалища це могли б бути 100 гектарів лісу. Чи 1000 дачних ділянок. Або 100 га теплиць які могли б забезпечувати овочами всіх киян протягом року.
Спільними зусиллями можна матеріалізувати оті всі діснейленди, поля для гольфу та скансени які можуть з’явитись на звільнених землях, потрібно лише почати сортувати сміття, вирішив я. Хоча ініціатором сортування сміття у нашій родині була Наталя, вона відмовилась донести “Слово про сортування сміття” до широкого загалу, тобто написати невеличкий допис у Facebook. Що ж, доведеться знову все робити самому.

Отже, головною причиною стрімкого розростання звалищ навколо міст та містечок є непридатність тамтешньої суміші пластику, скла, металу, органічних відходів і ще бозна чого для переробки. Проблему можна легко вирішити якщо розділити відходи за їх видами та застосувати відповідну технологію переробки до кожного з них. Та на жаль, зробити це на звалищі - практично неможливо.
Проте, існує просте, але геніальне рішення - сортувати сміття одразу після його появи. Отже, після того як ви випиваєте йогурт чи сік, гарна упаковка перетворюється на сміття. Хтось повинен її відмити, посушити і покласти в окремий пакет. Те саме потрібно зробити з будь-якою пластиковою упаковкою чи поліетиленовими пакетами. Окремо варто складати папір та скляний посуд і консервні банки.

Періодично, назбиране і посортоване сміття потрібно утилізувати. Як часто це робити, залежить від ваших можливостей його зберігати. Можна це робити щомісяця, раз на три місяці чи раз на півроку.
На щастя найбільшу за об’ємом частку сміття складають PET-пляшки, папір та скло. Оскільки біля багатьох будинків встановлені окремі баки для такого сміття, то можна просто покластись на комунальників або здавати його в пункти приймання вторсировини.

Щодо різноманітного пластику, то якщо зминати пляшки та всіляки лоточки, а пакети шільно скручувати його виходить на диво небагато – за три місяці назбирається 60 літровий мішок чи два. Частина цього сміття підлягає тільки спалюванню, наприклад, в Україна без сміття це коштуватиме 120 гривень за 60 літрів. Сміття яке підлягає переробці, вони приймають безкоштовно.

P.S. Коли ви почнете сортувати сміття то поступово заведете собі кілька сумок і сітчастих торбинок, будете вибирати продукти в упаковці яка займає менше місця або взагалі без упаковки і знайдете ще кілька можливостей продукувати менше сміття.