menu

Коротко про септики та дренаж

Автономна каналізація

Сучасна автономна каналізація може бути виконана у вигляді (1) септика та дренажу або (2) септика та фільтраційного колодязя.

Умовою належної фільтрація стоків каналізації з септика в природний ґрунт, через дренаж або фільтрувальний колодязь є рівень ґрунтових - мінімум 1,5 від поверхні ділянки. Ділянка не повинна періодично затоплюватись. Крім того, рівень очищення води у септика лише 50-60%, тому забруднення що залишаються у воді, з часом призводять до замулювання дренажу.

Очищення стічних вод відбувається в 2 етапи: попереднє очищення у септику і доочищення у дренажі чи фільтраційному колодязі.

З будинку стічні води надходять до септика, в якому відбувається їх попередня очищення. Протікає вона без доступу кисню - анаеробний процес. Частки забруднень, осідаючи на дні, утворюють осад. В процесі бродіння осаду відбувається поділ цих частинок на розчинні і нерозчинні в воді мінеральні речовини, які скупчуються на дні септика у вигляді мулу. Тривалість очищення повинна становити не менше 3 діб. Тому обсяг септика треба розраховувати з добового скидання, помноженого на три. Наприклад, для чотирьох мешканців, кожен з яких витрачає, приблизно, 150 - 200 л на добу, необхідний септик об’ємом 2 - 3 м.куб. Якщо септик складається з двох або трьох камер, то ступінь очищення вища, а замулювання дренажу менше.

Доочищення проходить у ґрунті і може бути виконане у вигляді дренажного поля або фільтраційного колодязя.

Складові автономної каналізації

Септик. Септик розташовують на відстані від 5 до 20 м від будинку. Він безпосередньо підключений до внутрішньої каналізації, саме сюди стічні води потрапляють у першу чергу. Він має бетонне дно, куди опускаються тверді частки. Освітлені стічні води перетікають у фільтрувальний колодязь чи дренажне поле.

Фільтрувальний колодязь. Фільтрувальні колодязі використовують якщо відсутня площа для дренажного поля. Їх можна влаштовувати:

Ось приклад влаштування очисної системи у складі септика та фільтрувального колодязя.

Дренажне поле. Влаштування дренажного поля є доцільним, коли ґрунтові води залягають близько до поверхні. Порівняно з фільтраційним колодязем, дренажне поле, виконане з дренажних труб або дренажних модулів, забезпечує рівномірний розподіл стічних вод на великій поверхні. У цій системі базою для бактерій служить шар щебеню безпосередньо під трубою або дренажними модулями, а подача кисню здійснюється за рахунок вентиляційної труби.

Розрахунок дренажного поля відбувається для кожного випадку індивідуально, але у супіщаних ґрунтах 1 м труби може відводити біля 30 л стічних вод на добу, тож для відведення 1 м.куб стічних вод, потрібне дренажне поле із загальною довжиною труб 35 м. Для більш точного розрахунку потрібно знати: кількість мешканців у будинку, фільтраційні параметри ґрунту і рівень ґрунтових вод.

Дренаж розташовують на такій відстані від будинку, щоб стічна вода не могла розмити ґрунт під фундаментом, і не затопила підвальне приміщення або льох. Дренажі повинні бути нижче місць водозабору питної води за течією ґрунтових вод. На суглинних ґрунтах септик повинен знаходитися не ближче 20 м від водозабору, сама дренажна мережа - не ближче 30 м, а на піщаних і супіщаних ґрунтах - не ближче 50 м.

Труби укладаються прямолінійно, на глибині більшій за глибину промерзання ґрунту, але не менше 0,7 м. Дно траншеї має бути вищим за рівень ґрунтових вод на 0,3-0,4 м. Влаштування дренажного поля відбувається у такому порядку: (1) на дно викопаної траншеї вкладається розгорнутий рукав з геотекстилю щільністю 80 - 150 г/м.кв, (2) засипається щебінь фракції 20-40 висотою 0,2-0,3 м, (3) вкладається перфорована труба обгорнута геотекстилем, (4) засипається щебінь фракції 20-40 висотою 0,2-0,3 м, (5) зашивається рукав з геотекстилю вкладений на початку, (6) засипається щебінь фракції 20-40 висотою 0,15 м, (7) траншея засипається землею.