Цього дня, дев’ять років тому почалася Шоколадна війна. Саме так преса назвала війну, яку РФ взялася вести з українськими цукерками. Вона мала продемонструвати, що втратить Україна якщо не погодиться приєднатись до Митного союзу з РФ. Та це була лише одна з багатьох схожих війн.

Перед цим, у 2012 році, РФ воювала у Сирній війні з українськими сирами, які начебто не дотягують до високих російських стандартів. Хоча українські експерти вважали справжньою метою примус до створення консорціуму на базі української газотранспортної системи.

Війну 2006 року із латвійськими шпротами, злі язики пов’язують з пониженням статусу російської мови у цій країні. Була ще війна з литовським молоком у 2013 році, причиною якої була потужна підтримка Литвою підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.

У 2017 році запекла боротьба проти вина з Чорногорії мала на меті покарати цю країну за її прагнення вступати до НАТО всупереч бажанню РФ.
Але відлік варто почати з 2006 року, коли РФ заборонила ввезення грузинських і молдовських вин. Тоді це виглядало просто дикістю, і війна була названа лише Винним скандалом. РФ тільки пробувала свої сили - грузинське вино не дозволяли ввозити, але ще дозволяли пити. Колишній американський посол в Росії Вільям Бернс, згадує, що на офіційному обіді за участю Володимира Путіна, що проходив вже після заборони на ввезення вина, подавали грузинське вино з особистих запасів Сергія Іванова, мати якого жила у Тбілісі. Була у цій війні і своя ескалація - спочатку йшлося тільки про заборону ввезення вина, а дійшло до його вилучення з полиць магазинів. Де поділось вилучене вино невідомо, але бульдозерами тоді ще нічого не чавили…

Вступити в бій з вином, РФ спонукала позиція яку зайняла Грузія щодо вступу РФ до Світової організації торгівлі (СОТ). Оскільки Грузія вже була членом СОТ, то РФ була зобов’язана вести переговори Грузією та владнати всі торговельні суперечки. Грузія наполягала щоб рух товарів з РФ до Абхазії та Південної Осетії, які Грузія вважала своєю територією, відбувався через митні пости контрольовані Грузією. Очевидно, що РФ на такий крок піти не могла, адже він означав би визнання грузинського суверенітету над цими територіями. Тоді як РФ воліла залишити Абхазію та Південну Осетію у їхньому статусі самопроголошених невизнаних республік на території Грузії аби смикати за ниточки у потрібний момент.

Винний скандал показав дріб’язковість РФ. Та вступ до СОТ був дуже важливим для економіки РФ, і поступатись якійсь Грузії вона, звісно, не збиралась. Тому вдалася до хитрощів, і використала підконтрольні їй території для провокацій. У 2008 року вона підступно напала на Грузію і війною змусила підписати договір який відкривав їй двері до СОТ на умовах РФ.

Але так буде не завжди.