Перед Богом всі рівні, постійно чуємо ми - та не дуже цьому віримо. Але природа часу доводить, що всі ми справді у рівних умовах. Це дуже добре вдалося пояснити Арнольдові Беннету у своїй книзі “Як жити двадцять чотири години на добу”
“Хто б ти не був, - пише він, - ти прокидаєшся зранку і твій гаманець чарівним чином наповнений двадцятьма чотирма годинами часу! Він твій. Жоден злодій не може його вкрасти. Ніякий розбійник не може його відібрати.

Немає ніяких покарань за неправильне використання часу. Витрачай свій час як заманеться, і ніхто ніколи не посміє забрати у тебе навіть годину на тій підставі, що ти марнуєш свій час.

Можна не боятись використати час наперед та залізти в борги. Завтрашній день завжди зберігається недоторканим, і коли ти знову прокинешся то матимеш так само двадцять чотири години.

Ти отримуєш не менше часу ніж інші. У царині часу немає ні багатіїв, ні аристократів - всі рівні. І навіть геній не отримує жодної додаткової години.”
Але одного дня економісти придумали людино-години…