Статус ветерана дистанційної роботи, що я його собі призначив у попередньому дописі, змусив мене замислитись над самим явищем роботи. Більшість людей упереджено ставляться до дистанційної роботи бо не вірять у здатність людей працювати без примусу. Зараз я спробую переконати скептиків у тому, що праця є природною потребою людини.

Якщо ви трохи цікавитеся досягненнями штучного інтелекту, то знаєте про труднощі які буквально на кожному кроці доводиться долати дослідникам. Досягнень небагато і ейфорія, щодо того що всіх нас замінить штучний інтелект, поступово минає. Зате, цей факт спонукає нас по іншому поглянути на людські якості які роблять можливою продуктивну діяльність. І навіть визнати, що вони були недооціненими.

Насамперед, це здатність до співпраці - встановлення стосунків з іншими, обмін досвідом, засвоєння нових навичок. Потім, унікальні для кожної людини життєвий досвід, риси характеру чи навички що зумовлюють нашу спеціалізацію. І нарешті, робота, це спосіб відчути себе частиною спільноти, а іноді і частиною історії. Перелічені якості створюють необхідні передумови для продуктивної праці.

Зверніть увагу - всі вони внутрішні і всі вони природні.